"Ще не вмерла України ні слава, ні воля" – Державний Гімн України

Тема уроку. "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" – Державний Гімн України

Мета. Дати учням уявлення про пісню-гімн як особливий різновид поезії, ознайомити їх з історією на­писання Державного Гімну України "Ще не вмерла...", життям і творчістю його авторів, учити виразно і вдум­ливо читати текст гімну, визначати й коментувати йо­го провідні мотиви та образи, пояснювати роль і спе­цифіку символіки в ньому; плекати почуття патріотиз­му, віру в щасливе майбутнє рідного народу.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання. Записи гімну "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" в різних музичних ре­дакціях, портрети П.Чубинського та М.Вербицького, видання їхніх творів і досліджень про них.

Міжпредметні зв'язки. Історія України, му­зичне мистецтво.

Епіграф уроку: Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре,

Та ми крикнім: "Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!"

І.Франко, "Великі роковини"

Хід уроку

1. Організаційний і мотиваційний етап.

– Опрацьовуючи пісні літературного по­ходження на попередньому уроці, ми відзначали їхню різножанровість: ліричні пісні й романси, пісні історич­ної та соціально-побутової тематики... Серед них було згадано й жанр гімнів – урочистих пісень, які прославля­ють когось або щось. На сьогоднішньому та наступному уроках ми розглянемо тексти двох гімнів, які посідають особливо значуще місце в бутті нашого народу – "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" та "Боже великий, єди­ний". Ці гімни з часу свого постання супроводили наш народ в усіх випробуваннях, які випадали на його долю: з ними підіймалися до бою, сиділи по в'язницях, ішли на заслання, складали присягу на вірність Вітчизні. Тож небезпідставно загарбники так люто ненавиділи ці по­лум'яні пісні й навіть воювали проти них, забороняли, принижували, за саме тільки виконання їх нещадно ка­рали. Бо в цих урочистих, величних, піднесених творах утілилося найзаповітніше для української національної душі. Бо ритм цих пісень – це ритм сердець усіх ук­раїнців, а світ їхніх образів і символів – світ наших душ. Бо ці непотьмарні шедеври української пісенності – мо­гутнє джерело, з якого надихалося й наповнювалося життєдайним світлом і чистотою кожне нове покоління. Вони – наша історія, водночас – наша майбутність.

Що ж дало цим пісням таку потужну силу? Що примушує наші серця частіше битися, коли вони луна­ють? Яка сила їх зродила й дала нам?

Спробуймо з'ясувати ці питання. Насамперед з'ясуємо, в чому сутність гімну.

2. Опрацювання навчального матеріалу.

        

Повідомлення учня-літературознавця.

Гімн (від давньогрец. hymnos – хвалебна пісня) – уро­чистий музичний твір на вірш програмного характеру. Його літературною основою є звичайно вірш, сповнений символікою і високим публіцистичним пафосом. Розра­хований на масове сприйняття та виконання, гімн відзна­чається широкою урочистою мелодією розміреного (час­тіше маршового) характеру. Поняття гімн змінювалось історично. У Стародавній Греції гімнами називали куль­тові пісні на честь богів та героїв. За середньовіччя були поширені духовні гімни. У часи визвольних змагань гімни-виконують роль бойових закличних пісень. Гімни " бувають державні, революційні, військові, релігійні, на честь видатних подій, визначних особистостей тощо. Ви­конують їх переважно під час святкових урочистостей, на державних прийомах, військових парадах, спортивних змаганнях та ін. Гімни мають величезне значення для політичної агітації, втілення високих загальнонаціональ­них ідей, пробудження патріотизму. Відповідно до цього розроблена й своєрідна поетика гімнів: висока урочиста лексика, величні й прості мелодії, монументальність по­етичних образів і музичної фактури.

Дайте відповіді на запитання:

–               З якої мови походить слово гімн?

–               Що лежить у його основі?

–               Які характерні ознаки цього пісенного жанру?

–               Як поняття гімн змінювалось історично?

–               Які є різновиди гімнів?

–               З якою метою, коли і як виконують ці пісні?

–               Чим характеризується поетика гімнів?

– Одним із важливих різновидів гімнів є державний гімн. Запишемо його визначення в зошитах.

Державний гімн – своєрідна музична емблема дер­жави, офіційна урочиста пісня, що поряд із державним гербом і прапором символізує державу і є одним з ат­рибутів державності країни.

–               У яких випадках виконують державний гімн? За яких обставин, у супроводі яких ритуалів?

–               Під час яких урочистостей та відзначення яких дер­жавних свят виконання гімну є обов'язковим?

–               Які інші державні символи ви знаєте?

Повідомлення учня-юридичного консультанта.

Згідно зі статтею 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.

24 серпня 1991 р. – виконання "Ще не вмерла Україна…" завершується у Верховній Раді церемонія проголошення незалежної суверенної Української держави.

З 17 вересня 1991 р. – Українське радіо розпочинає та завершує свої трансляції виконанням гімну "Ще не вмерла Україна…".

5 грудня 1991 р. – "Ще не вмерла Україна…" офіційно зазвучала на засідання Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам президента нашої держави, виконував гімн Український народний хор ім. Г.Верьовки під керівництвом А.Авдієвського.

15 січня 1992 р. – Верховна Рада України окремим указом своєї Президії затверджує музичну редакцію Державного Гімну України, автором якої є М.Вербицький, запроваджує повсюдне його виконання в такому варіанті та припиняє виконання державного гімну УРСР.

6 березня 2003 р. – Законом, ухваленим Верховною Радою України, як державний гімн затверджено національний гімн на музику М.Вербицького (1863 р.) і слова першого куплету та приспів твору П.Чубинського "Ще не вмерла Україна…" (1862 р.), причому перший рядок тексту прийнято в редакції: "Ще не вмерла Україна ні слава, ні воля".

28 червня 2003 р. – в Києві відбулася офіційна презентація Державного Гімну України.

Українським законодавством передба­чено покарання за зневажливе ставлення до державних сим­волів.

– Історія українського державного гімну "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" доволі драма­тична, але й цікава. Звернімося до основних її сторінок. Прослухайте розповідь однокласника й письмово перекажіть її.

Повідомлення учня-суспільствознавця. На одну з вечірок членів київської "Грома­ди" було запрошено сербських та болгарських сту­дентів, які навчалися в університеті й духовній академії. Там серби виконали свою народну героїчну пісню, при­свячену боротьбі за національне визволення. "Серце б'ється і кров ллється за свою свободу" – ці слова реф­реном звучали в пісні й справили на присутніх коло­сальне враження. Павлові Чубинському, що також був на вечірці, пісня теж дуже сподобалася. Він раптом зник, а згодом вийшов із сусідньої кімнати з написаним на мотив сербської пісні текстом "Ще не вмерла Ук­раїни ні слава, ні воля". Тут же на хвилі піднесення під орудою П. Чубинського юнаки розучили пісню. Звідтоді її переписували, передавати з уст в уста, відтак вона по­ширювалася серед людей у різних варіантах, що й зумо­вило значні зміни в первісному тексті.

Бесіда за запитаннями.

–               Які, на вашу думку, події в історії написання, по­пуляризації та утвердження державного гімну були найбільш значущими, найголовнішими? Чому?

–               У сучасній Росії відбулося повернення до гімну СРСР "Союзом незламним республіки вільні" (прав­да, з деяким оновленням, що відповідає змінам істо­ричних реалій). Як ви вважаєте, чи виправданий та­кий крок? Чи можна було б в Україні розв'язати це пи­тання в такий спосіб? Чим це зумовлюється?

–               "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" назива­ють і національним гімном українців, і Державним Гім­ном України. А яка, на вашу думку, відмінність між цими поняттями? (Державний гімн спільний для всіх громадян певної країни незалежно від їхнього національного поход­ження; національний гімн є священною піснею для людей певної національності незалежно від їхнього підданства.)

–               Окрім державного гімну, українці мають ще й гімн духовний – "Боже великий, єдиний" (друга назва – "Молитва"; музика М.Лисенка, слова О.Кониського). У чому полягає відмінність між ними щодо побу­тування, певного функціонального навантаження?

– Вивчаючи пісні літературного похо­дження, ми неодмінно звертаємо увагу на особу їхніх авторів (на відміну від народних пісень, авторство яких установити неможливо). Цікаві для нас постаті творців державного гімну – Павла Чубинського та Михайла Вербицького, адже, напевне, непросто напи­сати пісню, яка б об'єднала народ, стала його прапором у боротьбі за волю й незалежність.

Ця пісня почалася зі слів, тож найперше увагу звер­немо на особистість їхнього автора – Павла Чубинсь­кого, видатного українського етнографа й фольклори­ста, статиста й журналіста, мовознавця, а ще цікавого поета й перекладача. Ваше завдання – уважно послуха­ти розповідь свого однокласника і поставити запитан­ня за змістом викладеного ним матеріалу.

Повідомлення учня-літературознавця. Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 р. на хуторі Мала Олександрівна на Бориспільщині під Києвом. Його сім'я – збіднілі дворяни, що походили з давнього козацько-старшинського роду. Середню освіту майбутній учений здобував у Переяславському повітовому училищі та Другій київській гімназії, вищу – в Санкт-Петербурзькому університеті. За спеціалізацією був юристом, як науковець цікавився історією правочинних стосунків в Україні. З університе­ту він вийшов зі ступенем кандидата наук У студентські роки П.Чубинський брав активну участь у діяльності української громади в Петербурзі, займаючись просвіт­ницькою та культурницькою працею. Особливо потуж­но вплинуло на становлення світогляду й особистості юнака знайомство та спілкування з колишніми кирило-мефодіївськими братчиками П.Кулішем, М.Костомаро­вим, В.Білозерським. На цей час припадає й поява пер­ших друкованих праць П.Чубинського (журнал "Осно­ва"). Студентом Павло бере участь у перепохованні в Україні Тараса Шевченка, готує промову, яку, проте, так і не виголосив через заборону.

У Києві П.Чубинський поринає у вир громадсько­го життя, приєднавшись до членів культурно-просвітницької організації "Громада". Тоді ж він пише вірш, який увічнив його ім'я, – "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" (1862 p.). Вірш, що виконувався на мотив сербської народної пісні, поширився і став дуже популярним. Саме в той час посилилися пересліду­вання царатом учасників українських національних рухів. Однією з жертв цих переслідувань став П.Чу­бинський: без пред'явлення обґрунтованих звинува­чень його відправляють на заслання в далеку Архан­гельську губернію.

На засланні П.Чубинський робить блискучу чинов­ницьку кар'єру, своєю працьовитістю, сумлінністю, про­фесіоналізмом завойовує авторитет серед колег і на­чальства, поступово піднімається на найвищі щаблі чи­новницької драбини, отримує урядові відзнаки та гро­шові винагороди. Активною є також наукова діяльність засланця: він сумлінно досліджує особливості ма­теріальної й духовної культури місцевих народів, бере участь в етнографічних експедиціях, постійно друкує наукові розвідки різноманітної тематики. Невтомна праця на науковій ниві теж дає свої плоди: вченого відзначають своїми нагородами найвищі наукові уста­нови, він навіть одержує від російського імператора діамантовий перстень як подяку за вивчення буття північних народів.

Наукова громада звертається до вищих інстанцій з клопотанням відрядити П.Чубинського в Україну для організації етнографічно-статистичних експедицій. На­решті 1869 р. вчений має змогу повернутися в рідний край, аби вивчати й досліджувати особливості мови, культури, побуту рідного народу. Загалом П.Чубинсь­кий здійснив три експедиції в південно-західні землі України, де збирав фольклор (записав близько 300 ка­зок, понад 4 тисячі пісень, велику кількість легенд, пере­казів, приказок і прислів'їв), відомості про господарство та культуру українців, про судочинство та урядування, фіксував особливості місцевих говірок. Учений побу­вав у багатьох місцевостях: від Поділля до Волині, від Київщини до Лемківщини. Результатом поїздок стало видання зібраних матеріалів у семи томах (дев'яти кни­гах), які виходили у світ протягом 1872-1879 pp. у Пе­тербурзі. Наукова громадськість дуже високо оцінила працю П.Чубинського: він одержав золоту медаль Російського географічного товариства, Міжнародного етнографічного конгресу, премію Академії наук.

Маючи заслужений авторитет, П.Чубинський по­сприяв відкриттю Південно-західного відділу Росій­ського географічного товариства в Києві, навколо яко­го гуртувалися найкращі наукові сили і який можна вважати прообразом академії наук. Проте через кілька років почався новий наступ проти українства, і відділ закрили, а самого П.Чубинського вислали з України. Учений вимушено живе і працює в Петербурзі й тільки 1879 р. дістає дозвіл оселитися в Борисполі по­близу Києва. Там він помер від серцевої недуги у 45 років, похований на місцевому цвинтарі. Нині на його могилі встановлено пам'ятник.

– Державний гімн – це не тільки слова – прості, місткі, промовисті й водночас полум'яні, палкі, глибокі, слова, які виповідають найзаповітніше та най­важливіше з душі самого народу. Державний гімн – це й відповідна цим заповітним словам музика – піднесе­на, урочиста, велична. До тексту П.Чубинського скла­дало музику чимало славетних композиторів. Проте як мелодію державного гімну затвердже­но варіант, написаний Михайлом Вербицьким. Що ми знаємо про нього? Послухайте розповідь однокласни­ка і спробуйте скласти характеристику особистості митця.

Повідомлення учня-мистецтвознавця. Михайло Вербицький народився 1815 р. на Лемківщині. Музичну осві­ту здобув у школі півчих у Перемишлі та у Львівській духовній семінарії. Після цього був регентом церковних хорів у цих двох містах, учителював, керував сільським хором. Він є автором низки широковідомих хорових творів, як-от: "Заповіт" на слова Т.Шевченка, "Поклін" на слова Ю.Федьковича, "Жовнір" на слова І.Гушалевича. Використовуючи народні мелодії, писав також інструментальну музику (полонези, вальси, симфонії-увертюри). Напевне, за життя М.Вербицький і не здога­дувався, якою популярною стане написана ним мелодія до твору П.Чубинського.

Уперше пісня з музичним супроводом прозвучала в селі Млини під Перемишлем, де довго жив і працю­вав автор її музики, де помер і похований. Цікаво, що первісну редакцію композитор написав для солоспіву в супроводі гітари, а вже згодом розробив її для хору. Дотепер у Львівській національній науковій бібліо­теці ім. В.Стефаника зберігається рукопис із текстом і музикою, написаний рукою М.Вербицького.

У 20-х pp. минулого століття на могилі композито­ра й диригента встановлено пам'ятник, який у своїй верхній частині нагадував два нерозквітлі бутони, що символізувало нереалізованість його таланту. Під прізвищем і роками життя пізніше вибито короткий, але промовистий напис: "Автору гімну України".

Робота над текстом твору.

–               Яке враження справляє наш гімн на слухачів? Які по­чуття викликає?

–               За допомогою чого досягається такий ефект?

–               Чому гімн починається словами "Ще не вмерла..."? У зв'язку з якими подіями української історії автор мусив доводити життєствердність своєї Вітчизни таким несподіва­ним чином – "не вмерла"?

–               П.Чубинський окреслює український етнос образом "від Сяну до Дону". Чому саме в такі географічні координа­ти він "вписує" українців?

–               Чому автор звертається до своїх співвітчизників сло­вом "браття"?

–               Бути "козацького роду" – на вашу думку, це означає?

–               Автор тексту вважає, що "згинуть наші вороженьки, як роса на сонці". Яка глибока символічність виявляється в цьому образові?

–               Що автор уважає запорукою того, що "ся волі в Ук­раїні піснь гучна розляже"? Чому?

–               Яким рядком гімну утверджується єдність, нерозмежованість українських земель? Які образи для вираження цієї ідеї дібрали б ви?

–               Автор певен, що "України слава стане поміж народа­ми". Який зміст у вираз "слава поміж народами" вкладаєте ви? Чим славна наша Батьківщина у світі? Чим може усла­витися в майбутньому? Як можете долучитися до цього ви?

–               Які художні прийоми використовує автор для відтворен­ня своєї віри й певності в щасливому майбутті рідного краю?

–               Що робить звучання гімну оптимістичним?

–               Які рядки особливо зближують його з присягою, по­етизованою клятвою на вірність Батьківщині?

–               Чому свобода, воля, незалежність є визначальними цінностями для українців?

–               Наскільки глибоко й точно відображає гімн пориван­ня, прагнення, мрії та ідеали українців?

–               Спробуйте простежити співвіднесеність поетики гімну з народнопісенною традицією.

–               Чи відповідає твір "Ще не вмерла..." вашим уявленням про гімн?

–               Як на вашу думку, в чому секрет популярності пісні-гімну "Ще не вмерла..."?

– Кожен народ шанобливо ставиться до своїх державних символів. Коли звучить гімн, узвичає­но вставати, – це підкреслює поважність, урочистість виконання найголовнішої пісні. І представники інших країн підводяться разом з корінними жителями, вияв­ляючи цим свою повагу до господарів, їхніх цінностей і святинь. Віднедавна в Україні під час виконання державного гімну поширився звичай класти руку на серце. Як ви думаєте, що символізує цей звичай?

3. Підбиття підсумків уроку, узагальнення й систе­матизація вивченого матеріалу.

4. Виставлення й мотивація оцінок за роботу на уроці.

5. Домашнє завдання та коментар щодо його вико­нання. Вивчити історію написання гімну України, вміти її переказувати; вивчити напам'ять текст гімну України та підготу­ватися до виразного читання його; прочитати новелу Наталени Королевої "Гімн".