Проблема вибору у фантастичній повісті Володимира Арєнєва "Душниця".

Предмет.  Українська література. 9 клас.      

Розділ. Позакласне читання.

Тема уроку.  Проблема вибору у фантастичній повісті Володимира Арєнєва  "Душниця".

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Автор: Краєвська Таміла Артурівна, учитель української мови і літератури Ірпінської спеціалізованої загальноосвітньої школа I-III ступенів з поглибленим вивченням економіки та права № 2 Ірпінської міської ради.

Програма. Українська література. 5–9 класи : Програма для загальноосвітніх    навчальних закладів. – К.: Освіта, 2013 (p. змінами  від 2016 р.).

Тема.  Проблема вибору у фантастичній повісті Володимира Арєнєва "Душниця".

Мета: коротко ознайомити учнів із життям і творчістю В. Арєнєва; охарактеризувати образ хлопчика-підлітка Сашка та інші образи-персонажі твору; проаналізувати твір щодо втілення в ньому проблеми вибору завдяки системи образів; розвивати у школярів пам’ять, увагу, спостережливість, логічне мислення, уміння аналізувати твори, порівнювати, узагальнювати, робити відповідні висновки, спілкуватися, співпрацювати; формувати самостійність, відповідальність, моральні цінності дев'ятикласників.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійна презентація, повість Володимира Арєнєва "Душниця", хрестоматія з української літератури для позакласного читання в 9 класі "Дивосвіт".

…це захоплива історія про одного звичайнісінького хлопця, котрому довелося здійснити дещо незвичайне... і подорослішати. Історія для всіх – і для підлітків, і для тих, хто вже забув, як це – робити перший у житті важкий вибір... і навіть для тих, хто цього вибору так і не зробив.

                     Володислав Женевський

Перебіг  уроку

І. Організація навчальної діяльності учнів.

Учні по черзі (хто бажає) коротко розповідають, чи доводилося їм робити нелегкий вибір, що вони при цьому відчували.

ІІ.  Оголошення теми, мети уроку.

Оголошення теми.

–  На уроці коротко познайомимося з письменником як особистістю, його доробком, попрацюємо з текстом фантастичної повісті Володимира Арєнєва "Душниця". Сподіваюся, що це всім буде цікаво, пізнавально і повчально.

А які очікування, познайомившись із темою,  маєте ви щодо нашої співпраці?

ІІІ.  Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

Отже, коротко познайомимося із життєписом письменниці. У цьому нам допоможе учень-літературознавець.

1. Представлення проекту "Повість "Душниця" у творчому доробку  Володимира Арєнєва".  

Володимир Арєнєв (Володимир Костянтинович Пузій) – український і російський письменник, літературний критик і журналіст, який пише російською та українською мовами.

Письменник працює в широкому спектрі жанрів і тем: фентезі (цикли "Літописи Ніса", "Господар небесного звіринцю"), сюрреалізм ("Під небом блакитним"), містика ("Кола на землі"), наукова фантастика, дитячі казки, фантастичні гуморески тощо.

Нині митець є автором 21 книжки, більше 150 художніх публікацій, численних рецензій та статей у збірках і періодиці, лауреатом численних літературних нагород, зокрема премії ім. О. Беляєва та О. Гончара, визнаний найкращим молодим письменником-фантастом за результатами "Єврокону – 2004", а також 2014 року (премія "Єврокон" (EuroCon ESFS Awards) та кращим автором дитячих книг у жанрі НФ та фентезі. Публікується українською, російською, литовською, естонською, польською мовами. Нерідко сам перекладає свої книги з російської на українську.

Твір В. Арєнєва  – фантастична повість "Душниця", яка булла опублікована 2012 року, – відзначена багатьма нагородами: перемогла у конкурсі дитячої та підліткової книжки "Книгуру – 2013", була визнана найкращою мережевою публікацією за даними сайту "Лабораторія фантастики" (2013), отримала престижну премію "Нові горизонти". У серпні 2014 року на загальноєвропейському фестивалі фантастики "Єврокон" у м. Дубліні (Ірландія) Володимир Арєнєв був визнаний кращим автором фантастичних творів для підлітків, а художник цієї книжки – Олександр Продан – кращим художником-ілюстратором. Книга має відзнаку в конкурсі "Літакцент року – 2014" у номінації "Проза та поезія для дітей"; у конкурсі "Книга року – 2014" – 7-ме місце в номінації "Дитяче сяйво" (підномінація "Підліткова та юнацька література") та посіла перше місце в "Рейтингу критика" у номінації "Проза".

–        Отже, яке уявлення про письменника, його доробок склалося у вас?

2. Аналіз твору.

–  Повість Володимира Арєнєва "Душниця – фантастичний твір, події у якому відбуваються в місті, дуже схожому на багато інших міст – українських і не лише. Тут є мобільні телефони, Інтернет, літаки, телевізори... Школярі так само полюбляють прогулювати уроки, батьки інколи надто зайняті собою. Єдина різниця – повітряні кульки, які можна часто побачити в найрізноманітніших місцях. А все тому, що в цих кульках після смерті зберігають душі близьких людей, а потім їх поміщують у величезну давню вежу, яка називається душницею.

Епіграфом уроку стали слова учасника "Єврокону" Володислава Женевського, номінатора премії "Нові горизонти", що аналізована нами повість – "…захоплива історія про одного звичайнісінького хлопця, котрому довелося здійснити дещо незвичайне... і подорослішати. Історія для всіх – і для підлітків, і для тих, хто вже забув, як це – робити перший у житті важкий вибір... і навіть для тих, хто цього вибору так і не зробив".

Спробуємо довести, що вагомою проблемою, порушеною письменником у творі, є проблема вибору.

Пригадаємо, що таке проблема твору.

У літературознавстві проблема трактується як питання, які автор ставить перед читачами, героями, часом; як аспект змісту твору, на якому акцентує свою увагу автор.

Проблеми, порушені у творі, зазвичай, мають соціальний, етичний, екологічний, психологічний характер.

Проблематика художнього твору безпосередньо пов'язана з авторським задумом; вона слугує вирішенню художнього завдання, поставленого автором у творі загалом.

Метод навчання "Карусель" або "Графіті". Завдання групам. Використовуючи текст, дайте відповіді на запитання та підготуйте повідомлення з теми.

1 група. Яким є головний персонаж твору – підліток Сашко?

2 група. Якими були стосунки Сашка із його дідусем за життя?

3 група. Чому душу Сашкового дідуся після його смерті помістили в кульку?

Представлення роботи груп.

1 група. Яким є головний персонаж твору – підліток Сашко?

Головний персонаж твору Сашко Турухтун живе звичайнісіньким життям підлітка: непрості стосунки з однолітками-однокласниками, наприклад, він не одразу порозумівся із Сашком Курдіним; Курдін у суперечці за лідерством у класі вчинив із Сашком негарно: "Усі рвонули до сходів, і Курдін теж. Із Сашковим ножиком у кулаці.

Сашко підхопив незакритий портфель і помчав за Курдіним, перестрибуючи одразу через дві сходинки.

– Гей! Ану поверни!

Курдін наддав ходу. Вони влетіли на поверх, загримали коридором.

– Віддай!

Черговий на поверсі, позіхаючи собі на стільці, провів їх байдужим поглядом. Після дзвінка таке коїлося всюди, особливо на підступах до кабінету Літератича.

– Курдін!!! Поверни!

Вони саме пробігали повз учительську. Курдін нарешті обернувся, паскудненько посміхнувся Сашкові та швиргонув йому ножик. Той ковзнув по паркету, хтось із бігунів мало не наступив, інший зачепив і відфутболив убік.

Сашко, не відводячи погляду від ножика, кинувся навперейми.

– Турухтуне! Це що, по-твоєму, хокей? Ти на стадіоні? – Перед учительською стояв, розгнівано блимаючи окулярами, сам директор. – Ану ж бо… – він нахилився і підібрав ножик раніше, ніж Сашко встиг усвідомити весь масштаб майбутньої катастрофи. – Це що? Він твій? Курдіне, а ти чому мовчиш?

– Та я ж нічого, Євгенію Маркичу, – Курдін розвів руки так, щоби виставити про людське око дідусеву кульку. – Турухтун дав подивитися, це його.

– От і повернув би йому. Нащо на підлогу кидати?

– Я не навмисне, Євгенію Маркичу! Так вийшло!

Директор подивився на обох, нахмурив вузькі, схожі на шрами, брови.

– Ну добре, ходіть. Потім поговоримо.

І сховав ножик у кишеню".

Підліток має улюблені захоплення: "Удома нікого не було. Він увімкнув тєлік і вирішив зараз, засвітла, нанести камуфляжний візерунок на морпіхів.

Якраз до завтра висохнуть, і можна буде зайнятися дрібними деталями. Слухав одним вухом "Перший освітній", щось там про епоху Василя Бездітного. Коли показували реконструкції баталій – дивився, звичайно ж; відволікався.

З усього набору встиг зробити лише двох солдатиків".

"Сашко на той час з уроками вже розібрався, він сидів у їхній із дідом кімнаті й гортав дитячу енциклопедію, історичний том".

 Хлопчик має друзів: "Денису Лебединському Сашко, певна річ, про ножик розповів, а вчора Лебедя, який нарешті своє відгрипував, мати пустила до Сашка в гості. Лебідь подарунок зацінив…

Складений, ножик ідеально лягав до чохла від Сашкового мобільного. І вигляд мав стильний. Не до портфеля ж його класти, звідти і поцупити можуть!.."

Хлопчик – відкритий, порядний; та все ж йому, як кожному підлітку, хочеться похизуватися чимось перед однолітками, наприклад, подарованим дідусем ножиком: "На великій перерві Сашко неспішно спустився у вестибюль, усівся на підвіконні й дістав із портфеля ароматне яблуко. З кіношною лінькуватістю, яку підгледів у Діка Андреоллі у "Срібних сідлах", клацнув лезом і розполовинив яблуко. Простяг шматок Лебедю, котрий, передчуваючи видовище, тинявся неподалік.

Натовп зібрався за півхвилини. Сашко дозволив кожному потримати ніж у руках, але щоб обов'язково із закритим лезом! Він раптом усвідомив, що не тільки новенька із Сидоровою та Гордійко повертатимуться зі столовки. Дехто з учителів теж.

Але ризик був того вартий.

Спершу Сашко помітив кульку – та майнула над головами ґав, наче теж хотіла поглянути, що відбувається.

– О, Турухтуне! – поблажливо посміхнувся Курдін. – Чим вихваляєшся? – Він посунувся, щоб новенькій було краще видно. Вона стала поряд із ним, і Сашко зрозумів: поблизу немає ані Сидорової, ані Гордійко. Це з Курдіним вона ходила до столовки!

– Ножик, либонь, зламаний. Ану, дай-но. – Курдін покрутив, розглядаючи, корпус, потім висунув лезо. Пошкрябав нігтем. – Тьмяне якесь. Де взяв?

– Дід подарував.

– Ді-ід!..

– І лезо там нормальне, ти, диви, обережніше, не поріжся".

А ще Сашко вперше закохався в дівчинку Настю, яка прибула в їх клас: "– А можна мені? – попросила новенька.

Попросила, дивлячись на Сашка.

Йому здалося: в грудях наче невидимі двері прочинилися й звідти ринув потік свіжого повітря, запахло світлом, лісом, веселкою. Сашко кивнув, усміхнувся, знову кивнув, не відводячи погляду від її зеленавих очей.

Вона усміхнулась у відповідь.

Сашко потягнувся за ножиком, щоби дати їй, і уявив, як доторкнеться до неї теплою долонею, а вона, може…

Але цієї миті гримнув дзвінок…

Потім згадував, як дивилася новенька, як вона усміхалася, – і сам усміхався; нічого не міг із собою вдіяти. Було і соромно, і солодко водночас".

Тож на початку твору Сашка цікавлять стосунки з однокласниками; непокоять незначні проблеми, наприклад, через забраний директором ножик: "Контрольну Сашко завалив. Із трьох запитань на одне відповідь списав у Грищука, другу вигадав сам, просто аби хоч щось відповісти. До третього добратися не встиг – Літератич звелів Жирновій збирати аркушики.

Урок слухав абияк. Уявляв собі, що буде ввечері. Зробив дідусеві подарунок, еге ж. Хотілося провалитися крізь землю, здохнути"; перше почуття кохання. Тобто він живе, як і всі підлітки.

2 група. Якими були стосунки Сашка із його дідусем за життя?

Стосунки Сашка і дідуся не можна назвати теплими чи близькими. Власне, і дідусь за життя не розкрився перед  онуком і не доклав зусиль для встановлення близьких стосунків.

"– Хай. Як твої справи? Уроки вивчив?

Сашко похитав головою.

– Саме збираюся. Тобі чайник поставити?

Дід, роздуваючи волохаті ніздрі, втягнув повітря.

         – Знову? – спитав. – Знову?!

Солдатиків і фарби Сашко встиг згребти в шухляду. Але ж запах лишився.

Дід спохмурнів і рушив на кухню. Сашка, що стояв перед ним, відсунув одним порухом долоні. Не дивлячись.

Так само не дивлячись, стоячи біля раковини і набираючи воду в чайник, сказав:

– Не стовбич. Іди робити уроки.

– Діду, я…

–  Іди".

"Сашко сидів до нього півбоком. Він знав, що буде далі. Подумав із гіркотою: якщо Максові з двадцять шостої дядько поради давав, а Курдіну дідусь, либонь, розповідатиме про свої фільми і спектаклі, то от Сашків дід – він нічим таким точно не перейматиметься. Лише з ранку до ночі читатиме нотації, навчатиме життя. "Війна – це погано, у війну не граються! Як можна гратися в горе чи смерть?!"

"– Саньку, ходи-но сюди, – мовив дід, не обертаючись.

Сашко підійшов.

Дід зиркнув на нього поверх окулярів. Окуляри на дідові виглядали недоладно, як в'язана шапчина на слоні.

– Бач, я сьогодні трохи скипів. День паскудний. Паскудний… еге ж. Ти тут ні до чого, та й іграшки твої… – він махнув рукою, наче й говорити не було про що. – Справа не в іграшках. Ти поки цього не розумієш… колись, може, втямиш.

Сашко тихцем зітхнув: почалося.

– Ти не зітхай, не зітхай! – незлобливо прогудів дід. – Бач, зітхатель знайшовся! То що, мир?

– Мир, – підтвердив Сашко.

– Отож-бо! Тримай, – дід простягнув на долоні свій складаний ножик. – Щоб зручніше було підставки зачищати.

Сашко спершу не зрозумів. Дід цього ножика привіз із собою, коли втік з півострова. Він усе втратив: дім, першу дружину, друзів. Коли б його впіймали, розстріляли би як терориста – чи "свої", чи миротворці. І от він примудрився якось вижити, вціліти попри все й перебратися через Стіну, маючи при собі лише напівпорожній заплічник, де лежали пластикова пляшка з рукописами та ось цей ніж.

Ніж був примітний: корпус із різьбленими накладками зі слонової кістки, декілька лез, мініатюрні ножиці, викрутка… Сашкові дід давав його потримати, коли був у доброму гуморі. Себто рідко.

– Бери, – мовив дід. – Дарую. На біса він мені, старому банякові?

Сашко проковтнув клубок у горлі й, не знайшовши потрібних слів, просто обійняв діда. Той аж гикнув від несподіванки.

– Ти, друже, легше, бо так із мене всю душу вичавиш! Давай без оцих шмарклів, ти ж бо не дівчисько. – Він відсторонився й зазирнув Сашкові у вічі. – Але домовимося: в школу не носити й у дворі не вихвалятися. Розумієш, чому?"

3 група. Чому душу Сашкового дідуся після його смерті помістили в кульку?

У країні, у якій проживав Сашко, був давній обряд: поміщати душі померлих родичів у кульки (міхи), ходити з кулькою, спілкуватися з душею, а пізніше, написавши пам’ятетворчий життєпис – курикулум – поміщати кульку з душею до величезної будівлі – душниці.

Така традиція – поміщати душі померлих у міхи – була не завжди: виникненню громадських душниць сприяла реформа герр Вольфреда Ешбаха: "На Сімнадцятому Ферраро-Флорентійському всесвітньому соборі було прийнято constitutio apostolica, згідно з якою душу не просто треба – її необхідно поміщати до міха". Зрештою, учителька релігієзнавства пояснила, що "ставлення до уловлення душ не завжди сприймалося так однозначно, як тепер".

Але нині жителі країни – материка – не уявляють свого життя без цих вірувань і традиції, пишаються цим, а інших (жителів півострова, колишніх співгромадян) через відсутність цієї традиції вважають варварами. Цього навчають і учнів: "Нова парадигма Христової віри, принесена братами душевниками на схід, до язичницьких країн, дала поштовх до становлення нової спільноти: як соціально-економічної, так і релігійної. Новонавернені народи стали найзатятішими прибічниками християнства. Цілісність набутих ними уявлень про світ, відсутність у них внутрішніх суперечностей стали причиною торжества Христової віри і в нашій країні. Вони позначили перехід цивілізації на якісно інший рівень. Це особливо помітно, коли порівнювати християнство з реліктовими, по суті, віруваннями, що досі панують на переважній частині півострова… гм-гм… дикунськими, відверто кажучи, звичаями й уявленнями". 

Оцінювання роботи груп.

3. Обговорення проблеми вибору, утіленої в повісті. Метод навчання "Евристична бесіда".

–              Коли звичне життя Сашка змінилося?

–              Що вирішив написати підліток?

–              Як Сашко зрозумів, що майже нічого не знає про дідуся, про його почуття, якими він жив?

–              Чи зрозумів підліток душу дідуся після його смерті? Що йому в цьому допомогло?

–              Коли душа дідуся почала співати?

–              Що послугувало рішенню Сашка випустити душу дідуся із кульки всупереч віковим традиціям? Чи легко було це зробити? Хто зрозумів наміри хлопчика і допоміг йому?

–              Сашко зробив непростий вибір. Як ви ставитеся до цього?

–              То яка проблема порушена В. Арєнєвим у творі?

–              Життя час від часу ставить кожну людину в ситуацію вибору. Чим людина повинна керуватися в будь-якому виборі?

VII. Підсумки уроку.

Обговорення епіграфа уроку.

–               Чи зрозуміли ви вислів Володислава Женевського, який обрано епіграфом уроку?

–               Поміркуємо над змістом твору.

Рефлексія.

–     Я замислився над ....

–     Я вирішив, що ....

–              Я звернув увагу на....

–     Закінчіть речення "Цей твір навчив мене...".

VIII.  Домашнє завдання.

        

Список використаних джерел

1.            Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти / затверджений Постановою КМУ від 23.11.2011 № 1392 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/ua/often-requested/state-standards/.

2.            Концепція Нової української школи / упорядн. Гриневич Лілія, Елькін Олександр, Калашнікова Світлана та ін. / заг. ред. Грищенко Михайло ; Міністерство освіти і науки України. – К., 2016. – 36 с.

3.            Арєнєв В. Душниця [Електронний ресурс] / В. Арєнєв // ЛИТМИР : електронна бібліотека. –   Режим доступу : www.litmir.me/bd/?b=568688

4.            Володислав Женевський. Відгук про повість В. Арєнєва [Електронний ресурс] / В. Женевський. // RuLit. – Режим доступу : http://www.rulit.me/books/dushnicya-read-459232-1.html.

5.            Володимир Чернишенко. Читати догори дриґом [Електронний ресурс] / В. Чернишенко // Barabooka. Простір української дитячої книги. – Режим доступу :  http://www.barabooka.com.ua/chitati-dogori-drigom.

6.            Дивосвіт. Хрестоматія з української літератури для позакласного читання. 9 клас / упорядн.-уклад. С. І. Мірошник, Л. В. Бичевська. – К. : Літера LTD, 2017. – 320 c.  

7.            Літературознавча енциклопедія : У двох томах / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. – Т. 2. – К. : Академія, 2007. – 624 с.