Поезії учителя української мови та літератури
Краєвської Таміли Артурівни.
Пригадай
собі голос матері,
Якщо
хочеш почути совість.
Пригадай
сивину матері,
Коли
серце цього просить.
Пригадай ніжну душу матері,
І калину, і руки робочі,
Пригадай собі все про рідну
Бо Господь того просить.
А якщо забудеш неньку,
Її голос, погляд, очі,
Не шукай оправдань, не буде.
Може, довго не був в домі отчім?
То ж візьми цей рушник вишитий
І барвінком, калиною, рутою,
Хай розкаже про молодість мамину,
І дитинство наше, і юність.
Як ночами тихими, світлими,
Коли все затихало в знемозі,
Клала хрестик за хрестиком - вишивку,
Дарувала на щастя, на долю.
Не забудьте про ніжну, найближчу,
Найріднішу на світі людину,
Не забудьте про Матір стареньку,
Про Молитву, про пісню і неньку єдину.
Рідній
землі
Моє село розкинулось привільно
На берегах річок, озер, ставів
І ліс дрімучий у серпанку сонця
Дрімає, повен радості і мрій.
Я так люблю ці ріднії простори,
Серед яких пройшли мої літа,
Де мама, тато, небо, сонце й
зорі,
Мене навчали й пестили.
І та дорога, що вела у далі
І привела на освітянський шлях,
Яким іду, живу, працюю в школі,
Віддаючи натхнення, творчість і
знання.
Прадавній краю мій, Житомирщино,
рідна сторона!
Багата землями і мудрими людьми.
Низький уклін тобі за дар, що нам
дала,
Коли ростила дочок і синів.
Моє село серед лісів, полів,
Видніється вишневими садками,
І чорнобривцями під вікнами у
нас,
Й
калиною над білими хатами.
«Життя прожить -
не поле перейти», -
В дитинстві тато
й мама так навчали,
Щоб залишить на
цій землі свій слід,
Щоб діти й внуки
вічно пам’ятали.
Щоб шанувала й
поважала рідних,
Їх мудрість, доброту
і руки працьовиті,
Щоб рідну землю
й хату свою милу
Ніколи не забула
і навчила інших.
Літа проходять, а
в уяві часто
Зринають милі
образи батьків,
Мій тато -
агроном прекрасний,
І мама - мрія, ніжність,
тихий спів.
Той голос ніжний
мамин часто чую,
Хоча пройшло
багато літ,
Та я ніколи не
забуду той вимитий поріг,
І ми на ньому: мама,
я, сестричка,
Й виводили на
весь куток пісень.
Як той святковий
день,
Відспівані і
пройдені роки.
*****************************************
Мене спитали: «Ти
щаслива?
А твоя
доля – незрадлива?»
Моє життя - перлина
цінна,
Яке несу в
добрі, сумлінні
І випромінюю для
інших.
Так, я щаслива в
роботі, друзях,
в милих дітях,
Хоча житейське
море часто
Приносить сльози
й сум,
Та варто лиш
оглянутися на
шлях той, який
пройшла.
Не буду нарікать
на Бога,
Не буду Долю
проклинать,
Не хочу
згадувать помилки,
Лиш рясним цвітом застилать
Всі ті роки,
Студентські,
юні, безтурботні,
Які пливли, як
ті хмаринки.
Роки проходять,
виростають діти,
і внуки
піднімаються їм
вслід,
А я кажу:
«Життя, постій,
Любові дай і
мужності й снаги».
Осінній ліс
Стоїть осінній
ліс, сумує,
Багряним листом
оповитий,
Що скоро скине
свої шати,
І одинокий
зазимує.
Нема ні щебету,
ні співу,
Лиш одинокий
стукіт дятла,
Але, поглянь,
лишень – поляна,
Яскрава, ніжна,
як заграва,
Стоїть калина…
«Звідки взялася
ти, премила?
Хто приберіг
тебе для цвіту,
Для кетягів
червоних, буйних? –
Спитала я», - і
посміхнулась.
І колихнулася
калина,
І присоромилась
невміло,
Зронила роси–сльози
низько
На мої руки і на
листя.
Ще довго я
стояла мовчки,
Бія розкішної
калини,
А буйний вітер
рвав листочки,
Вкриваючи
осінній килим.
До Нового року.
Обійнявся тихий вечір із холодною зимою
І заглянув до
оселі, новорічної, святої.
Запросив гостей до хати,
Щоб зустріти щедрий вечір,
А дарунки поприносив для дорослих і малечі.
Заглянув у кожну шпарку,
Чи готові всі до свята?
Якщо ні – ну що ж чекаймо,
Подарунків не видати.
Так і нас зібрало свято
За столом багатим, щедрим,
Щоб зустріти рік Новий,
А провести цей, старий.
Тож прийміть ці побажання
Всі, для кожної родини,
Хай святими будуть рідні,
І здорові, і щасливі.
Миру й радощів, натхнення,
Доброти, любові, сонця,
Друзів милих і сердечних,
Затишку в кожне віконце.
Щоб жорстокість, зло і горе
Обійшло всіх стороною,
Щоб ніколи сум і сльози
Не прийшли до вас з бідою.
Радісна, дзвінка, творча
Була вчительська робота,
Щоб від бога і Марії
Були захист і турбота.
За нас всіх і наших рідних
У цей день врочистий, сяйний
Я молюся і благаю:
«Боже! Дай здоров’я і життя
Твоїм людям в цьому краю!»
********************
Відлетіла осінь різнобарвним листям
І дала дорогу чарівній зимі,
Що прослала ніжний білосніжний килим,
Щоб раділи святу, Богу і землі.
Срібні зорі снігу падають із
неба,
Посилаючи навколо пишний зорепад,
А у нас, в оселях, Боже свято ,
дивне.
Що дарує людям щастя і добра.
Шлю від себе найщиріші побажання,
Освітянам міста – гордість Ірпеня.
Щоб здоров’я й доля завжди були з ними
Творчість і натхнення, спокій і знання.
Кожен з них хай буде у стократ
багатшим.
На любов та вірність, джерело
життя.
А біда і горе, сльози і неспокій
Не порушать їхні душі і серця.
Хай дорога творча буде чиста й світла,
Хай устелиться барвистим килимом жоржин,
Хай у душах буде щедрість і молитва,
Щоб навчали ще багато поколінь.
У новому році принеси нам, Боже,
Сяйва радості і милості сердець,
Чуйності й любові, головне - здоров’я,
Теплоти і сонця від людей!
Немає коментарів:
Дописати коментар