З
урахуванням теорії методики викладання української мови і літератури, власного
досвіду до методики розвитку творчих
здібностей учнів на уроках української мови і літератури включаю такі
методи, прийоми навчання та види завдань:
–
метод творчих завдань і вправ: твори-роздуми, твори-описи,
твори-мініатюри, власне художні твори – невеликі оповідання, поетичні твори,
загадки, прислів'я, асоціативні творчі роботи, сенкани, гронування та інше;
–
проблемне навчання;
–
евристичну бесіду;
–
метод ігор – інсценізація уривків із художніх творів, уявне інтерв'ю з письменником,
образом-персонажем, вирішення учнями та створення власних кросвордів, ребусів,
шарад тощо;
–
проектну навчальну технологію – біографічні, літературознавчі,
історико-краєзнавчі та інші дослідницькі завдання випереджувального
характеру, аналітико-узагальнювальні завдання – "Творчий доробок
письменника", "Характеристика літературного процесу певного
періоду" тощо.
Насамперед з метою розвитку
творчих здібностей учнів активно застосовую метод творчих завдань і вправ –
твори-роздуми, твори-описи, твори-мініатюри, власне художні твори, асоціативні
роботи, укладання учнями сенканів, гронування тощо. Серед системи творчих робіт практикую
написання учнями невеликих творів-мініатюр,
творів асоціативного характеру (методист С.І.Мірошник), власне художніх творів (методист Б.І.Степанишин) та творів "на
розвиток уяви" (В.І.Цимбалюк) [5; 13; 14] та інші. Практика
свідчить, що вивчення художнього твору письменника дає поштовх до творчості
учнівської. Це може проявитися в різних формах: ліричний вірш, інсценівка,
байка, невеликий прозовий твір, сенкан. Твори, створені учнями за аналогією до
вивченого твору, учений-методист Б.Степанишин визначає як "повністю
творчі" й зараховує до них допис, статтю, оповідання, новелу, байку, етюд,
образок і нарис [13], для прикладу, після вивчення казок українських і
зарубіжних авторів учні складають власні твори цього жанру, їм подобається
також укладати інсценівки, невеликі образки тощо.
Твори "на
розвиток уяви", на думку методиста В.І.Цимбалюка, сприяють розвитку
здатності школярів до уявлень – це
роботи, які розкривають творчу лабораторію письменника або умови виникнення
задуму твору тощо [14]. Для прикладу, учні після вивчення творчості
письменника, увивши обставини, у яких було створено певний художній твір, що
спонукало автора до його написання,
пишуть твори, наприклад, "Як народжувалася драма-феєрія Лесі
Українки "Лісова пісня", "З історії написання повісті Бориса
Харчука "Планетник", "Причини, що сприяли появі збірки
Г.Сковороди "Сад божественних пісень" та інші.
Формуванню творчих здібностей сприяє створення учнями
різних вікових категорій сенканів, метою застосування яких у методиці
викладання предмета є розвиток образного асоціативного мислення, здатності до
узагальнення художніх явищ, вміння виражати власне ставлення до певної
інформації, фокусувати увагу на художніх деталях [6]. Наприклад, після вивчення
творчості Б.-І.Антоновича у 5-му класі учні склали такі сенкани:
Місяць
Блідий, таємничий
Обертається навколо Землі
Уособлення ночі, таїни, містики
Сателіт
Підкова
Залізна, вигнута
Прибивають коневі до копита
Сакральний символ удачі в українців
Тотем
Полюбляють
учні укладати невеличкі вірші з певної теми чи за певними словами, інформаційні
грона, що слугує як розвитку творчих здібностей, так і повторному аналізу,
узагальненню та систематизації вивченого, оцінюванню певного твору,
письменника, образа-персонажа та іншого. Так, після вивчення творчості Ліни Костенко старшокласники створили
кілька асоціативних грон, серед яких – і таке:
Така
творча активність та самостійність на уроках заохочує кожного учня мати гарні
знання, виявляти свої здібності, творити, брати участь у різноманітних
конкурсах та змаганнях.
Безперечно,
розвитку компетентності школярів сприяє застосування проблемного навчання – створення проблемних ситуацій на основі
проблемних запитань. Проблемне навчання [5; 9], яке розглядається дидактами й методистами як потужний засіб розвитку
учнів, зокрема їх активності, мислення, комунікативності, самостійності,
евристичної діяльності, здатності творчо вирішувати проблеми, застосовую з
такою метою:
–
для розгляду життєпису письменника;
–
для аналізу образу-персонажа (ліричного героя);
–
для аналізу художнього твору, оскільки у змісті багатьох творів шкільного курсу
літератури наявні глибокі філософські, етичні та моральні проблеми. Так,
вивчаючи у 6 класі творчість Л.Глібова, учні аналізують байку "Вовк та
Ягня", шукаючи відповідь на проблемне питання: "Давній мудрець Езоп
сказав "У сильного завжди безсилий винен". Чи можемо вважати, на
прикладі байки "Вовк та Ягня", що, справді, для сильного завжди
безсилий винен?"; а на уроці мови з
теми "Розвиток зв'язного мовлення.
Мова і мовлення. Загальне уявлення про спілкування і мовлення" міркують
над проблемним запитанням "Чи правильно стверджував Сократ,
"Заговори, щоб я тебе пізнав", тобто що з мовлення людини можна
зробити висновок про її культуру, рівень розвитку, моральність,
ерудованість?".
Евристична
бесіда трактується
науковцями як "сукупність прийомів дослідження й навчання за допомогою
навідних питань" [5; 8].
Саме застосування евристичної бесіди забезпечує ґрунтовний аналіз
творів, образів художнього твору, текстів, з якими працюють учні на уроках
української мови тощо, а також живе спілкування з учнями, розвиток у
школярів умінь генерувати ідеї,
доводити, аргументувати, переконувати у власних поглядах, полемізувати, успішно
співпрацювати. Евристичну бесіду застосовую також для розв'язання учнями
проблемних ситуацій, для прикладу, для
з'ясування відповіді на запитання "Чи
можемо вважати, на прикладі байки "Вовк та Ягня", що, справді,
для сильного завжди безсилий винен?" використовую евристичну бесіду:
– У чому полягає сутність
конфлікту, зображеного у творі?
– Як проходить зустріч Вовка і Ягняти?
– Чому ця зустріч стала бідою?
– З якими намірами підійшов Вовк до річки?
– Доведіть усю безпідставність звинувачень Вовка.
– Кого зображено в образі Вовка?
– А Ягняти! На чиєму боці справедливість?
– В яких словах виражено мораль байки?
– Яка мова Вовка? А Ягняти?
Вважаю, що зазначені методи і форми навчання
сприяють розвитку різних якостей,
властивостей і творчих здатностей учнів: знань, комунікативності,
аналітичності, логічності, співпраці, толерантності, вмінню працювати з
інформацією, активності, адаптивності, вміння вчитися, самостійності,
відповідальності, здатностей узагальнювати, робити умовиводи, висновки та
висловлювати їх в активній комунікативній взаємодії та діяльності.
У власній практиці застосовую метод навчальних проектів.
Під навчальним проектом розуміють самостійно розроблений
чи виготовлений продукт навчальної діяльності учня (учнів), що визначається
суб'єктивною чи об’єктивною новизною, виконаний під контролем і за
консультуванням учителя [6]. Навчальне проектування орієнтоване, перш за все, на творчу самостійну –
індивідуальну, парну або групову – роботу, яку учні виконують упродовж
визначеного часу. У процесі вивчення української мови і літератури застосовую дослідницькі,
творчі, рольові або ігрові, інформаційні
– презентації, інсценування, повідомлення як завдання випереджувального характеру тощо. Так, на уроці літератури з
вивчення Державного Гімну України
презентують підготовлені повідомлення учні (юридичний консультант,
суспільствознавець, літературознавці, мистецтвознавець), наприклад:
Повідомлення
учня-юридичного консультанта.
Згідно зі
статтею 20 Конституції
України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб
України, Державний Гімн України.
24 серпня 1991 р. – виконання "Ще не вмерла
Україна…" завершується у Верховній Раді церемонія проголошення незалежної
суверенної Української держави.
З 17 вересня 1991 р. – Українське радіо розпочинає та
завершує свої трансляції виконанням гімну "Ще не вмерла Україна…".
5 грудня 1991 р. – "Ще не вмерла Україна…"
офіційно зазвучала на засідання Верховної Ради України, присвяченому підсумкам
Всеукраїнського референдуму та виборам президента нашої держави, виконував гімн
Український народний хор ім. Г.Верьовки під керівництвом А.Авдієвського.
15 січня 1992 р. – Верховна Рада України окремим указом
своєї Президії затверджує музичну редакцію Державного Гімну України, автором
якої є М.Вербицький, запроваджує повсюдне його виконання в такому варіанті та
припиняє виконання державного гімну УРСР.
6 березня 2003 р. – Законом, ухваленим Верховною Радою
України, як державний гімн затверджено національний гімн на музику
М.Вербицького (1863 р.) і слова першого куплету та приспів твору П.Чубинського
"Ще не вмерла Україна…" (1862 р.), причому перший рядок тексту
прийнято в редакції: "Ще не вмерла Україна ні слава, ні воля".
28 червня 2003 р. – в Києві відбулася офіційна
презентація Державного Гімну України.
Українським
законодавством передбачено покарання за зневажливе ставлення до державних символів.
Вважаю,
що саме під час виконання таких завдань учні вчаться уважності,
вмінню виділяти головне, важливе, зіставляти, порівнювати, логічно робити
власні висновки, а саме: оцінювати діяльність, стосунки людей, суспільні й
культурні явища, процеси, художні та народні твори, наукові літературознавчі
джерела – та знаходити своїм спостереженням образний вислів, а отже, у школярів
розвиваються творчі здібності, вміння й навички навчальної діяльності на
творчому рівні.
Важливим у розвитку багатьох умінь, здатностей і властивостей учнів
вважаю застосування літературних і
мовних ігор – інсценування уривків
із художніх творів, уявного інтерв'ю з письменником, образом-персонажем,
вирішення учнями та створення власних кросвордів, ребусів, шарад тощо
